Книга 1    
Початок - Гарячка, з якої усе почалося


Обсуждение:

Авторизируйтесь, чтобы писать комментарии

Тишина в чате

Початок - Гарячка, з якої усе почалося

- Лишенько!..

Він щойно впав та відчув, як боляче вдарився обличчям об твердий грунт. Спроба зробити хоч якийсь рух теж завершилась невдало — пальці зовсім не хотіли повинуватись. Стало тепло і цей жар переповнював усе його тіло.

- Гаряче! Гаряче! Гаряче!

Хлопець кахикнув та чвиркнув кров'ю, що стояла у горлі — її аж занадто, вона юшить по підборіддю та стікає на підлогу, фарбуючи її у багряний.

- Д-дідько… хіба це з мене так струїться?...

Безсилий, тремтячою рукою, він спробував намацати джерело того тепла, що так його мучило і зрозумів його єство — кінчиками пальців хлопець досяг смертельного розрізу на своєму череві. Недарма воно так палало — рана здавалась глибокою — наче хтось спритно розірвав його навпіл. Мабуть, лиш тонкі шматочки шкіри все ще тримали хлопця до купи. А відтак, у цій партії на життя — йому поставлено мат. Нарешті, і свідомість повільно полишила його. Останнє що побачив хлопець, заплющивши назавжди очі — чорні черевички у басейні власної свіжої крові. Виходить, він там не сам… І, може навіть, саме ця особа й убила його. Однако побачити обличчя не стало сил. Та й це не мало вже ніякого значення. Принаймні, вона була в безпеці.

- … бару?

Голос, що лунав як дзвони. Голос, що він вважав своїм порятунком. Та й він за мить змінився — перетворився на пронизливий плач-стогін і хтось упав поряд у килим його крові. Вона спочила біля нього. А він намагався дістатись до неї. Однак схопившись, відчув що занадто пізно — тендітна рученька уже втратила пульс.

- Зовсім скоро…

Хлопець змусив себе повернутися, зібрав останні сили задля відчайдушної спроби.

- Я… я…

- Врятую тебе...

Наступної миті він — Субару Нацукі — нарешті, стих.