Глава 5


Обсуждение:

Авторизируйтесь, чтобы писать комментарии
voytsik
03.03.2018 00:15
Что буду дальше переводить, увидите в обновлениях скоро), до конца следующей недели что-то уже переведу
Makheshvara
02.03.2018 21:53
Что дальше планируешь переводить?
voytsik
02.03.2018 19:57
Перевод закончил, по крайней мере то, что было в английской версии. А там перевели не весь этот том, поэтому 5 глава здесь не законченная. Если кто найдет анг перевод до конца, буду благодарен за ссылку.
voytsik
15.02.2018 01:27
Если что 1 и 2 главу ещё нужно поредактировать, возможны опечатки, в 3 проверил, кажется все уже норм. Но насчёт 1 и 2 не уверен, что там все верно. На днях перепроверю.
Cheshir032012
15.02.2018 00:37
Прочитал начало. Както муторно... стоит время терять или дальше норм пойдет?
П.с. немного режет глаз типа "...з...з..." когдо есть "...зи (из)...з" (лень укр в телефоне добавлять...)
voytsik
07.02.2018 18:52
Хотя нет, займет больше времени, оказывается там еще продолжение этой главы есть, которое я не увидел.
voytsik
05.02.2018 00:52
Если кто заходит, то я выкладываю перевод 3 главы, а главу добавлю в обновление когда закончу её перевод (2-3 дня). Так что читать можно уже.
ashchogla
29.01.2018 11:23
Дякую за нову главу, сподіваюся ти продовжиш переклад і далі
Rio281
28.01.2018 00:52
Одним словом, суть ясна. Почитать светит только на анлейте. Другой разговор что я из любопытства у детей спросил, стоит ли оно того, они аниме смотрели. Услышал что дрянь редкостная, а значит нефиг и тратить время на анлейт. Появится на русском, будет шанс убедиться.
За сим откланяюсь. Спасибо за внимание.
ximik1848
27.01.2018 21:28
Друзья, давайте не будем спорить о языке перевода. Я сам русский но живу в Украине знаю как русский так и украинский языки и могу сказать точно что есть переводы книг на украинский язык более качественные чем на русский. Взять того же Гарри Поттера переводчики "Росмэн" заменяли имена персонажей, переводили имена собственные (ну не переводятся они, как и фамилии). Если на этом ресурсе будуь переводы на белорусском, постараюсь прочитать и их. Так что хватит, не надо устраивать срач по поводу языка.
voytsik
26.01.2018 22:12
На выходних выкладу вторую главу. Почти закончил.
voytsik
26.01.2018 20:19
Ну и что, что это русский сайт? Как сказали, нету в правилах такого, что бы запрещало мне выкладывать переводы на украинском. Я перед тем, как начать сюда писать, спрашивал у админов сайта, никто ничего за это мне не говорил. Не вижу тогда в этом проблемы.
voytsik
26.01.2018 17:11
Народ, для меня не важно что вы думаете читаете вы или нет, без разницы. Мне просто так удобнее переводить было, не хотите - не читайте, никто вас не заставляет. Я и в анотации, и в оглавлении книги что перевод на украинский. Так что если не понимаете, лучше не заходите. Это не имеет никакого отношения к политике или ещё чему, мне просто захотелось почитать эту книгу, но нигде не было руского перевода, от и решил перевести сам.
vzua
25.01.2018 20:06
Дякую))) Буде цiкаво.
scorpionxxx
25.01.2018 16:04
Отличненько. Спасибо.
ximik1848
25.01.2018 07:01
Интересно, спасибо переводчику. На украинском читаю свободно. В пору устраивать конкурс по знанию языка страны соседа )))
acxa2011
25.01.2018 05:42
Украинский читаю без проблем, ибо как житель Крыма учила его и в школе и в вузе) Но интересно будет ли Ру версия)
Hellcat
25.01.2018 03:50
Мда читать на украинском слишком сложно даже на англ попроще будет для меня без русского перевода это не читабельно
___nike___
25.01.2018 03:45
Сподобалось. Дуже вдячний)
couragem
25.01.2018 00:39
Простите конечно, но украинский не знаем

Отобразить дальше

Глава 5

Шпигунство

Хоча я і не очікував, та сьогодні був гарний і сонячний день, як і попередній. Я встав незвично рано і щодуху побіг до школи. Звичайно я перетворився на чоловіка. Я став першим, хто прийшов до класу, і чекав одну цікаву людину. Зайшов Хіґашіда, що наспівував якусь мелодію.

- Агов, у мене є до тебе прохання, – сказав я і схопив його за шкільну форму.

- Ого, несподівано, – здивувався Хіґашіда, та мене це не турбувало.

- Так, як хтось може потрапити до частини дівчат?

- Таке дивне питання є зовсім неочікуваним.

- Чи сніжні ворота досі використовують для протизаконних дій...

- Ти маєш на увазі «Спільний підземний комітет знайомств»?

Незважаючи, що у нього було таке ім’я як «підземний», цей клуб відомий лише «своїм» людям, що займалися нелегальною діяльністю у школі. Школа «Залізна Зірка» має сувору «безконтактну» політику між студентами та студентками. Зустрічатися поза школою можливо, але це непросто на шкільній території. Досі існували студенти, які хотіли ухилитися від шкільного нагляду і займатися чуттєвими насолодами з протилежною статтю. Ці студенти досягли успіху завдяки зусиллям «Спільного підземного комітету знайомств».

Цей клуб організували одразу після того, як академія перейшла на спільне навчання. Вважають, що його засновником був перший президент студради. Відтоді розробили секретний спосіб зв’язку між чоловічою і жіночою частинами. Кошти, виручені від культурного фестивалю, передали як хабар шкільним чиновникам.

У Хіґашіди були зв’язки з цим клубом, оскільки він був засідателем ще одного нелегального клубу – «Клубу дослідження красунь».

- Тож Сену, які у тебе там справи?

- Я хочу інформацію про президента Студентської Ради.

- Що!? – здивувався він. – Ох, з Шизуку-сан важко контактувати. Вона дуже популярна.

За його словами, багато хлопців студентів націлювалися на Шизуку. Був неофіційний список очікування, щоб їй поклонятися; не смійтеся, це не так вже й незвично. У мене схожа ціль.

- Зв’язатися з нею, забудь це! Я хочу інформацію про неї, чим вона займалася останнім часом.

- Це особиста інформація. Навіть зі зв’язками та грошима її важко дістати.

- Ось чому я хочу прокрастися у частину дівчат.

- Ідіот, якщо тебе знайдуть, то виженуть зі школи.

- Через це я хочу зв’язатися з тим Комітетом побачень.

- Як скоро?

- Зараз.

- Це неможливо... – застогнав Хіґашіда.

- Так, може й так.

- Навіть якщо ти зв’яжешся з Підземним комітетом знайомств, і потрапиш до частини дівчат, як ти отримаєш подробиці про Сенго-сан?

- Шпигунство...

- Робити чи пробувати зробити – марно, сьогодні для будь-кого це неможливо.

- Якщо хтось і може, то це ти, Хіґашіда. З твоїми то талантами.

- Моїми талантами!? Спілкування з комітетом повинне розпочатися з боку дівчат, і доведеться чекати, поки не вийдуть зі школи. «Неможливо» – це насправді неможливо.

Це була гра в одні ворота. Незаконними діями були незадоволені не лише шкільні посадовці, а й студентська рада. Кожна клубна організація була під пильним наглядом, і якийсь злочин причинить серйозні втрати для клубу. Навіть хай я був безрозсудним.

- Якщо ти мені допоможеш, я представлю тебе одній красуні. Ти зможеш взяти у неї інтерв’ю і зробити фото, вона варта того, щоб бути доданою до твого клубу «Дослідження красунь».

Як я й очікував, він схопив наживку, його очі миттєво засвітилися.

- Правда? Але як ти про неї знаєш?

- Ей, подумай про Сакуру-сан. Скільки разів я зустрічався з нею останнім часом?

Хіґашіда роздумував: «Насамперед, розкажи про ту красуню, що я...»

- Слідуй за мною. Вона чекає прямо зараз у бібліотеці. Давай.

- Гарний план... – ми з ним поспішили до бібліотеки. Досі залишалося трохи часу перед уроком, і це було причиною, що я прийшов до школи так рано. Бібліотека була незайнята і тиха, студенти рідко ходять туди так рано.

- Де бібліотекарі? – здивувався Хіґашіда?

- Вони зайняті.

- Тут нікого немає?

- Це тому, що ми знали, що ти прийдеш, – я вказав за Хіґашіду. – У тіні он там. Дістав свою камеру?

- Саме зараз, – і показав мені тонку цифрову камеру.

- Фото безкоштовні. Якщо зможеш зняти, то роби.

- Що?

Раптово у фотоапарат Хіґашіди вткнувся пістолет.

- Йо, я прошу у тебе трохи підтримки, нічого складного для тебе. Слухай добре, Хіґашіда, – сказала Акане з посмішкою і паличкою Pocky в роті.

Через кролячу нору

Хіґашіда раптово став зібраним. Коли невідома жінка пхає пістолета у твоє обличчя – це досить переконливо.

Для початку була інформація про Шизуку. Я сказав йому просто розповісти мені, що він знає. За його словами Студентська рада використовує кімнату у віддаленій частині школи. Шизуку перешкоджає відвідувачам діставатися близько до того місця. Не зважаючи на те, що це лише чутки, це було б чудовим місцем, щоб утримувати когось ув’язненим.

Це було саме те, що ми з Акане шукали. Велика ймовірність, що Сакуру-сан утримують там. Це достатньо близько, щоб наглядати за нею, але нам важко туди дістатися. Коли я спитав Хіґашіду, чому він не згадував цю кімнату раніше, він сказав, що вимагає за це гроші. Козел.

Проблема в тому, як проникнути у частину дівчат. У цьому Хіґашіда став корисним: «У мене є тунель».

Акане потрібно декілька разів удати, що натискає на курок, щоб змусити його говорити(проте якби я не зупинив її, це було б не просто «удавати»).

- Де?

- За спортзалом. Інший кінець виходить під вікнами жіночої хімічної лабораторії.

- З яких пір?

- Його закінчили лише два місяці тому, ґрунт був дуже твердим.

Якщо вірити Хіґашіді, більшість ґрунту вийняли під час канікул і змили в туалети.

- Так як у фільмі «Велика втеча»[✱]«Велика втеча» - американський фільм 1963 року. http://qoo.by/3Wok.

- Ага, прямо як там. Єдиним нашим світлом були свічки. У нас були обвали, і хлопці, що були там, і досі мають нервовий тік.

У мене також було страшенне бажання прокрастися у жіночу частину, поки я там не застряг.

- Припинити веселі розмови! Розкажи мені, як ним користуватися, – сказала Акане неймовірно суворим голосом.

- Не стріляй, не стріляй! За спортзалом є водопровідний вентиль, розкрути його повністю, щоб відкрити тунель.

- Покажи мені.

- Для початку зв’яжися з жіночою стороною, щоб прибрати кришку на тому кінці.

- Ти зробиш це також.

Пістолет – це такий чудовий інструмент переконання, реакції Хіґашіди були швидші, ніж у виставленого на показ таргана.

Перший крок – зв’язатися з частиною дівчат. Школа «Залізна зірка» заглушувала сигнали сотових, щоб запобігти зв’язку між хлопцями й дівчатами. Заглушувач навіть блокував дзвінки під час екстрених ситуацій, але це була просто «ціна, яку повинні сплатити».

Чи повірите, що Хіґашіда прикріпив послання на стрілу і вистрілив нею через огорожу? Це що, період Сенґоку[✱]Період Сенґоку – період в історії Японії з 1467 по 1573 роки. Характеризується розвалом державної єдності Японії, занепадом авторитету імператора, прибуттям перших європейців, поширенням християнства та завезенням вогнепальної зброї до Японії.?

- Будь ласка, обережніше...

Ми спланували це, наскільки було можливим. Я подав сигнал Акане і ми покинули бібліотеку. Перетворена вона була «трошки» грубою і виділялася у бібліотеці.

- Ей Нацуру, я допоможу тобі, як щодо того, щоб ти оплатив...

- Я не дам тобі грошей.

- Ні, я не про це... – і Хіґашіда звів погляд вбік. – Просто я... дозволь мені сфотографувати цю злу дівчину.

- Ти хочеш фото?

- Вона... прекрасна, – його дихання обірвали, як тільки він заговорив.

Акане здавалася роздратованою, коли казала щось таке: «Я вб’ю тебе, але до цього прострелю твої руки й ноги». Поки вона це казала, то вона якось випадково почала позувати, як фотомодель, Хіґашіда був щасливим.

Я покинув мрійливого хлопця, що робив фотки Акане, попрямував до задньої частини спортзалу, і чекав поки Акане закінчить. Як і казав Хіґашіда, повертання вентиля відкрило бетонну плиту і відкриту вертикальну діру, що зяяла. Нам всім потрібно було притримуватися труби з водою, що йшла через тунель до дівчат.

Вже незабаром назад до нас повернулося повідомлення «готово».

- Ти можеш йти, коли будеш готовим. Вона проведе тебе на інший бік.

- Добре зробив сьогодні.

Прохід був таким малим, що мені потрібно було повзти через нього. Всі стінки були вкриті вологою. Маршрут був добряче зношеним, хлопчачі бажання можуть бути жахливими. Поки я залазив по вертикальній трубі на виході тунелю, на мене вже чекав представник від комітету з жіночого боку. Вона замахала обома руками й посміхалася.

- Ласкаво просимо! Я Нішіро Масумі, представник комітету від дівчат.

Цій персоні слід бути Масумі. Я не міг придумати нікого гіршого.

- Спасибі тобі, сором’язливий новачок зі сторони хлопців.

Це було просто роздратування, і я це відчував.

- Такий сором’язливий сучасний хлопець, тож навіщо ти прокрадаєшся до дівчат?

Як на це не подивитися, вона сильно влазила в не свої справи. Саме тоді прибігла Акане й очевидно здивувалася, що побачила її.

- А, тож вона певно твоя дівчина.

Ха, якби вона не була б у режимі злої собаки, ти б її запросто впізнала.

Акане кинула погляд на Масумі та прошепотіла до мене: «По якій причині вона тут?»

«Вона – представник від сторони дівчат.»

«Ти здумав зі мною жартувати.»

«Якщо б я перетворився, було б гірше.»

Минулого разу Акане була «нормальною». А зараз – протилежна картина. Масумі підкликала нас.

- Починаючи нашу екскурсію, скажу, що це секретний сад дівчат, який заборонений для хлопців. Зараз тут нікого. І не чекай, що екскурсія включатиме дівчат, що перевдягаються.

Навіщо це згадувати?

- Наша прогулянка починається тут. Йдіть за мною, – наполегливо сказала Масумі нам.

Частина для дівчат була більшою, ніж для хлопців. Її дуже добре доглядали. Порівнюючи з цим, сторона хлопців здавалася захаращеною. У цій частині школи були квітки, газони, і навіть фонтан, який далекий світ. Ці відмінності були добре відомі й кілька спроб «оновити частину хлопців» придушили, перш ніж вони змогли набрати обертів.

Я почув, що розпочався урок у спортзалі хлопців. Якщо подумати над цим, саме там мені слід зараз бути. Мою відсутність помітять. Вчитель Наказава завжди дратував мене. Я прогулював стільки, скільки це було можливо, як і багато моїх однокласників.

- Ми не могли б трохи поспішити? – запитав я в Масумі. Я хотів знайти Сакуру-сан поки президент, ймовірно, була на уроці. Буде погано, якщо мене знайдуть під час перерви.

- Звичайно! Ви дійсно схоже звучите.

- Що?

- Є одна студентка другорічка з подібним голосом, певно, ти мусив її бачити.

Ну так, бачив, у дзеркалі.

За головним корпусом школи дівчат розташовувалися Музичний та Аудіовізуальний корпуси, домівки для спеціальних шкіл. Згідно інформації, що надав Хіґашіда, Студентська рада мала тимчасовий офіс в кутку третього поверху. Оскільки була середина дня, нам потрібно уважно пробиратися у цю невідому область.

Коли ми проникли у будівлю я запитав: «Це тут кімната, яка використовується студрадою?»

Масумі здивовано на мене поглянула: «Ти маєш там якісь справи?»

Навіть якщо я розповім їй, вона ніколи не повірить, що Сакуру-сан викрали, що президент – злочинець, і що я б’юся як Кемпфер.

Але очі Масумі були вже переповнені цікавістю: «Будь ласка, прошу тебе, розкажи мені!»

І як я здивувався, коли Акане відповіла їй: «Я розповім тобі...»

- Крутяк!

- Он там, – Акане показала кудись за спину Масумі.

- Що!? – розвернулася Масумі, щоб подивитися.

ДОН! Акане вдарила Масумі ззаду по голові своєю рукояткою пістолета. Коли Масумі впала, то підняла невеликий шум.

- Ей, чому ти це зробила?

- Я використала законну самооборону.

Яке смішне використання терміну. Неважливо, одна неприємність зникла. Ми проробили наш шлях нагору на третій поверх так, що намагалися ступити дуже тихо, і були дуже обережними. Кімната, яку використовувала Студрада була аж далеко в кінці цього коридору. Поверх був порожнім, оскільки зараз не клубні години.

Моє тіло засвітилося білим сяйвом, це Акане змусила мене перетворитися в Кемпфера. Я поспішав, але Акане мене затримала.

- Просто не показуйся у вікнах.

Тут в коридорі були вікна, спрямовані в сторону головних будинків школи. Ймовірно – це головна причина, чому кімнату використовувала Студентська рада. Це давало Шизуці перевагу.

- Йди за мною, – Акане пригнулася, притулилася до стіни під вікнами й обережно пішла до іншого кінця холу. Акане була витонченою й обережною, як кіт на полюванні. Я б скоріше очікував, що її собакоподібна персона просто пробіжить через коридор.

- Давай вже, смердючка!

Я поспішав повторити те, що зробила вона.

Коли я дійшов до дверей, то потягнувся, щоб торкнутися ручки. Повільно її провернув, «О, не закрито!»

- Швидко відкривай.

Без зайвих слів я відкрив двері та застрибнув усередину як Том Круз у «Місія нездійсненна».

- Сакура-сан... що?

Кімната була порожня, ні стільця, ні стола. Лише швабра та відро. І звичайно ж не було жодної ознаки присутності Сакури-сан.

Ми з Акане стояли з широко відкритими ротами.

- Тут нікого, – виплюнула вона.

- Клятий Хіґашіда, що за фігню він навішав нам?

- То ідіот. Б’юсь об заклад, що він просто сказав що-небудь, щоб отримати ті фотки!

- Він йде за тим, що бачить.

- Цей тупиця просто закохався в ідею робити мої фото. Непевно так і є.

Цей хлопець не думав про ідеальну дівчину, тільки про тих, кого він ще не сфотографував. Та все ж, Сакури-сан там не було, і це був факт. Цікаво, куди її забрали.

Раптово позаду нас почувся голос: «Перепрошую...»

У дверному отворі була студентка, яка дивилася на нас.

- Ви повинні бути на уроці, що ви робите?

- Ти саме вчасно, щоб допомогти нам, – Акане рішуче пішла до дівчини. – Послухай, у Студради десь тут є вільна кімната. Ми шукаємо дівчину, що повинна бути в ній. Як нам туди дістатися?

- Що...?

- Скажи мені! – коли Акане перетворювалася, вона була красивою, але її поведінка та аура наганяли страх. Люди, що бачили її вперше, завжди були приголомшені.

- Припини, ти її лякаєш! – обірвав я Акане.

- Тоді їй краще вимовляти слова швидше!

- Ой... цей... президент студради допомагає їй...

Що?

Ми з Акане з відкритими ротами вилупилися на дівчину попереду нас.

- Вони не використовують цю кімнату... вони взяли собі четвертий поверх...

Ми не чекали, щоб почути більше, а зірвалися з місця. Більше не було причини ховатися, зараз шкільна перерва. Ми вибігли по сходах. Планування було таке ж, як і на третьому поверсі. Ми побігли у кімнату в кінці коридору.

- Ой, ці двері зачинені.

- Брись з моєї дороги! – в руці Акане з’явився пістолет.

Вона не стримувалася і стріляла у замкову щілину та в петлі. Двері відкрилися самі по собі. Обстановка у кімнаті була тьмяною, це тому, що була завішана шторами. Ця кімната була чиста та порожня, за винятком столу та стільця.

Сакура-сан сиділа в центрі кімнати, а її голова була опущеною вниз. Скоріш за все вона без свідомості.

- Сакура-сан! – я підбіг до неї. Її руки були зв’язані мотузкою. Я тут Сакуро-сан, твій вірний рицар, що врятує тебе. Прошу, поверни своє кохання до мене-чоловіка.

Але саме в цей момент у моєму напрямку полетів кинджал на ланцюгу.

- Боже ж ти мій. Яка погана поведінка для Кемпфера! – коли я розвернувся, там стояла Шизуку.